Історична довідка

 

      Історична назва нашого міського парку – Шовковичний. У середині XIX століття в рамках розвитку шовківництва в Харківській губернії, на території слов'янського парку було висаджено плантацію шовкових дерев для вирощування шовкопряду. Але, з різних причин справа не набула розвитку і плантація переходила з рук до рук. Нині в районі 1-го Лимана досі зростають шовковиці.

      Указ Його Імп. Величності Самодержця Всеросійського, з Харківського Губернського Правління Г. Харківського Губернського Землеміра за указом ЙОГО ІМП. ВЕЛИКИСТЬ це Правління слухали Відношення Харківської Палати Державних Майнов від 20 червня за №9464 в якому пише: Відставний генерал майор Панютін, якому відданий у 1845 р. у беззаперечний 25-річний утримання Шовковичний Казенний Сад, у заштатному місті Слов'янську 6 липня довів до відома Палати..., що Дорога, що пролягала повз той сад, з міста до громадського струму, перегороджена сусідніми власниками і навіть її зайнята під городи і що за цим невідомі межі саду, тому Палата Державного майна просить розпорядження Губернського Правління про поновлення через повітового землеміра при Депутаті з боку Державного майна вищесказаної відкриття Шовковичного Саду проти призначення терміну для цієї справи і справи повідомити для відрядження депутата. ..... 12 липня 1847

      У середині 1840-х років у Шовковичному саду була влаштована так звана ротонда (кругла крита альтанка), де влаштовувалися танцювальні вечори та інші розваги для тих, хто приїхав на мінеральні води (всі вони на той час квартирували в місті). Років через десять танцювальні вечори стали проводити вже на курорті, в залі де хворі вдень чекали прийому ванн. Ротонда в Шовковичному саду була забута та занедбана. До середини 1880-х сад прийшов у повне запустіння. Проте звіти Слов'янської Міської Управи малюють дещо іншу картину купівлі Шовковичного саду. У відомості витрат за 1891 є стаття "Придбання Шовковичної плантації", причому гроші на цю купівлю були переважно зайняті у купецького фонду. У 1903 р. земство викупило у Тільмана парк у міську власність, розпочався його благоустрій: оформлено головну та центральну алеї, розчищено бічні доріжки, влаштовано криту естрада, на якій щовечора грав духовий оркестр, збудовано павільйони літнього читального залу, більярдну. Ще в Шовковичному саду того ж року працював буфет, яким керував прик. 2 кл Костянтин Григорович Сластуновський. Причому буфет був із патентом на пиття. Після Другої Світової війни міський парк було відкрито 8 травня на честь перемоги. У цей день його відвідало близько чотирьох тисяч людей. Газета "Більшовик" від 11 травня 1949 року. Але вже на початку осені у бік керівництва організації діяльності парку звучить критика: "Сумно в міському парку імені Леніна. До послуг гуляючих лише духовий оркестр, у якого дуже одноманітний та обмежений репертуар. Ні кеглів, ні волейбольного майданчика, ні якихось інших ігор у парку немає. Щоб пожвавити роботу. слід було б організувати у літньому театрі виступи гуртків художньої самодіяльності, демонструвати кінофільми. За погану організацію розваг у парку відповідає не тільки директорат Звірін, а й постійна комісія з культпросвітроботи у міській Раді. За весь сезон 1949 р. знайшов лише два оголошення про виступи у парку заїжджих гастролерів – китайського цирку та Харківського театру музичної комедії”. "Більшовик", 4 вересня 1949 року. Наприкінці 40-х на початку 50-х за вхід на територію парку платили - 10 коп. Були клумби, що зображують квітами цифри і слова. Парк був обгороджений парканом. Там, де на фотографії вхід із колонами, були залізні ворота, з боків каси з хвіртками. Були читальня-газети та журнали та гральні столи-шашки та шахи. Плату за вхід брали  56 коп. Навпроти парку по вулиці Червоній стояли одноповерхові-досить непривабливі будиночки у них у дворах було болото. На той час парк був місцем культурного відпочинку для мешканців та гостей Слов'янська різного віку. У парку було море зелені, цвіли каштани, росло безліч шовковиць, а клумби з квітами більше нагадували витвори мистецтва. У "ракушці" 5-6 днів на тиждень грав духовий оркестр, на центральній алеї працювали читальний (з газетами та журналами) та ігровий (з шашками та шахами) павільйони. У парку знаходився літній театр, у якому щоліта виступали багато знаменитостей театрального, музичного та естрадного жанру СРСР того часу. Зі своїми номерами приїжджали такі народні артисти СРСР, як С.Я. Лемешєва, І.С. Козловського, Н.Г. Рахліна, Д.Ф. Ойстраха та багатьох інших! Фруктових дерев у парку не було вже у 1950-х, але на відгородженій території дитячого санаторію росли яблуні. Дитячий санаторій знаходився наприкінці парку у бік вул. та пров Урицького. Наприкінці 1960-х це вже була дача дитсадка, що розташовувався на 1-му поверсі будинку № 42 по вулиці Університетській (колишня Леніна). 16 травня 1965 року у Парку культури та відпочинку імені Леніна було відкрито літній кінотеатр імені ХХ-річчя Перемоги. У вересні було підбито підсумки першого літнього сезону роботи кінотеатру. Його особливість була в тому, що кінотеатр був панорамним. Це був 12-й панорамний кінотеатр в СРСР. На сріблястий екран розміром 25х9 м проектувалося зображення від трьох кіноустановок, змонтованих у трьох автобусах, що стоять півколом за задніми рядами – таке собі 3D зразка 1960-х років. На відкритті демонструвався панорамний фільм «Широка моя рідна країна». За перший літній сезон з травня по вересень 1965 року було продемонстровано 8 фільмів, на сеансах побувало 41 тисяча глядачів. Згодом кінотеатр став звичайним широкоформатним, оскільки панорамних фільмів у Радянському Союзі випускалося вкрай мало. 1970-1980-і роки місць для розваг у місті було небагато, тож жителі регулярно бували у парку. У ті часи можна було півміста побачити у парку. Танцмайданчик у парку працював три вечори на тиждень. Замість відкритого кінотеатру ім. ХХ років Перемоги на протилежному боці алеї 1975 року відкривається критий кінотеатр ім. ХХХ років Перемоги на 750 місць (буде законсервовано 1985 р.). З'являються 2 пивні павільйони.  У «ракушці» продовжує виступати духовий оркестр (але вже рідше), а в ігровому павільйоні – так само киплять шахові баталії. Донецька філармонія щоліта кілька разів дає концерти у парку – привозити як класику, так і естраду. 1973 року в парку за проектом архітектора Л. Нотніченка та скульптора В. Костіна споруджується "Монумент Слави" – пам'ятник радянським воїнам-визволителям. Висота пам'ятника – близько 5 метрів. За кількістю та різноманітністю атракціонів пік розвитку парку припав на 1970-і роки, коли вже з'явилися нові, але ще зберігалися й старі каруселі. Усі старі атракціони, окрім каруселі з конями та слониками, стояли вздовж паркану, що відділяв від дворів на Урицького. Серед атракціонів у парку були стара карусель із конями, слониками та верблюдами; "швидка" карусель з підвісними сидіннями поряд з тиром; 2 атракціони з літаками; старі гойдалки-човни поруч із літаками; старе колесо огляду; молот, тир. Згодом каруселі замінювалися на нові, нерідко нові ставилися на тих фундаментах, де були старі. На даний момент максимум обладнання з атракціонів знято, особливо елементи таких дорогих каруселів як "Колесо огляду" та "Гірки". Нижні кошики "колеса" зняли через підвищений травматизм охочих "покататися". Після бойових дій 2014 року жителі міста власними силами упорядковували зовнішній вигляд парку.  У рамках проекту «Метамісто», у 2016 в парку «Шовковичний» на будинку літнього кінотеатру було намальовано мурал «Три гори». Зміст: на муралі зображені три гори, кожна з яких несу у собі сенс: з’єднання різних сфер розвитку міста, що перетікають одна в іншу. Дві гори символізують розвиток соледобувної і керамічної сфер міста. Третя гора йде глибоко в міфи про місто і повертає нас до іхтіозавра, який імовірно жив в соляних озерах, а фон космосу – це чумацький шлях, яким керувалися Чумаки в подорожах. Малюнок був спроектований на підставі досліджень міста».       Особливу увагу приділило парку Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Агентство фінансує реконструкцію парку культури та відпочинку, а команда громадської ініціативи "Місто Сад" допомагає збирати ідеї для втілення. Яким буде майбутній парк, залежить від нас!